НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ
ВЛАДИ ТА ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ
Черноіваненко
Аліна Володимирівна,
фахівець відділу організаційно-методичного
забезпечення управління інформатизації навчального процесу,
аспірант кафедри політології та філософії
Харківського регіонального інституту державного управління Національної
академії державного управління при Президентові України, м. Харків
Функціонування
системи органів державної влади та місцевого самоврядування значною мірою
визначається правовими нормами, які регламентують їх діяльність, межі
взаємодії, вирішують суперечності між інтересами держави та інтересами
інститутів громадянського суспільства.
Для органів
державної влади притаманні такі ознаки як: спрямованість на виконання
суспільних завдань і функцій; інституційний характер, тобто функціонування
через відповідні публічні інститути (органи публічної влади); легітимність;
загальність, тобто охоплення владою всіх осіб на відповідній території;
безперервність функціонування (за наявності окремих тимчасових органів);
універсальність, тобто спрямованість на вирішення усіх справ суспільного
значення;обов'язковість владних рішень для всіх суб'єктів на відповідній
території; функціонування у правових формах (нормотворчій, установчій,
контрольній та інтерпретаційній), тобто діяльність за законодавчо встановленою
процедурою і оформлення владних рішень правовими актами; можливість
використання передбачених законодавством засобів примусу для реалізації своїх
рішень; право встановлювати і стягувати загальнообов'язкові податки та збори з
населення. [7] А політичні партії історично сформувались як інститут, здатний
координувати і контролювати процес прийняття рішень на рівні держави. Саме завдяки
партіям забезпечується функціонування законодавчих і виконавчих органів влади.
Політичні партії сприяють формуванню та вираженню політичної волі громадян,
участь у виборах та інших політичних заходах. З точки зору системного підходу у
даному аналізі не можливо детально розглядати ці підсистеми, а особливо всі
складові впливу на зв'язок політичних партій та органів державної влади, тому
доведеться обмежитись загальними тенденціями розвитку їх взаємодії.
Так, результатом
їх взаємодії з одного боку повинно стати можливість громадян свідомого
волевиявлення у межах адміністративно-територіальної одиниці для формування
публічних інститутів, а з іншого, органами законодавчої та виконавчої влади
забезпечити виконання суспільних завдань і функцій, а правові засади є тими
необхідними умовами цього процесу. Правові норми регламентують форми, методи та
засоби взаємовідносин з проводу обрання депутатів рад, забезпечують управління
представницьким органом, вироблення та реалізацію управлінських рішень,
комунікацію депутатів представницького органу з територіальною громадою,
припинення повноважень депутатів представницького органу. Тому хотілось
зосередитись на аналізі певних змін у правовій базі діяльності політичних
партій, що безпосередньо мали відображення у механізмі взаємодії органів
державної влади та політичних партій.
Базовими
законодавчо-нормативними актами України, якими регулюються питання утворення та
функціонування політичних партій, на сьогодні є Конституція України, закони
України “Про політичні партії в Україні”, “Про вибори народних депутатів
України”, “Про комітети Верховної Ради України”, “Про Кабінет Міністрів
України”, “Про Державний бюджет України на відповідний рік”, постанова
Верховної Ради України від 16 березня 2006 р. № 3547 “Про Регламент Верховної
Ради України”, інші нормативно-правові акти, які визначають питання взаємодії
політичних партій з іншими органами виконавчої влади (наприклад, Бюджетний
кодекс України).
Так, статтею 36
Конституції України визначається і ґрунтується право громадян на свободу
об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і
захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних та інших інтересів. З
реалізацією права громадян на свободу об'єднання тісно пов'язано питання
побудови громадянського суспільства [1].
Законом
України «Про політичні партії в Україні» закріплюється юридичне визначення
поняття політичної партії, встановлюється порядок створення та припинення
діяльності партій, запроваджуються основні принципи їхньої організаційної побудови,
форми участі в політичному житті, джерела фінансування тощо. Згідно з Законом
відносини між державою та політичними партіями будуються на засадах партнерства
та законності. Держава визнає значимість громадської ініціативи, виступає
гарантом дотримання прав, забезпечує правову, інформаційну, організаційну
підтримку політичним партіям, зареєстрованим у порядку, передбаченому чинним
законодавством. Політичні партії є рівні перед законом [2].
Але
хотілось би зосередити увагу на змінах у правовій базі діяльності політичних
партій, які відбулись у період з 2013 по 2015 роки в Україні . Що вплинули на
всі сфери життя суспільства, а також і на певні зміни у партійній системі
України.
Так,
у 2014 році було прийнято Закон “Про відновлення дії окремих положень
Конституції України”. Цим рішенням була відновлена провідна роль партій у
формуванні законодавчої та виконавчої влади, визначенні змісту їх політичної
діяльності. На підставі відновленої Конституції партії брали участь у
формуванні коаліції у Верховній Раді VII та VIII скликань і двох складів
коаліційних урядів[4].
У
попередніх дослідженнях були проаналізовані реалізації основних функцій
політичних партій так серед цих функцій є участь політичних партій у формуванні
і діяльності всіх ланок державного апарату. То повнота виконання даної функції
залежить від нормативно-правової основи партій у політичній системі.
14
липня 2015р. Верховна Рада прийняла новий закон “Про місцеві вибори”. Закон
передбачає право висування партіями кандидатів в одномандатних округах на
виборах депутатів сільських і селищних рад; кандидатів на посади сільських,
селищних, міських голів; списків кандидатів у багатомандатних виборчих округах
на виборах депутатів Верховної Ради АР Крим, обласних, районних, міських,
районних у містах рад, з закріпленням кандидатів у територіальних виборчих
округах, на які поділяється відповідний багатомандатний виборчий округ.
Ухваливши цей закон, покладались великі сподівання, але ефективність його
реалізації та кінцевий результат можливо перевірити тільки на практиці. Так
виборчий бар’єр для участі партії в розподілі мандатів у багатомандатних
виборчих округах підвищено з 3% до 5% [5]. Тобто
невеликі партійні сили фактично позбавляються можливості делегувати своїх
представників до рад, а віддані за них голоси будуть розподілені між великими
політичними силами, що подолали 5% бар'єр. До рад матимуть шанс потрапити
кандидати, які отримали друге, третє, і навіть четверте місце в окрузі – якщо
їхня партія виявилась більш успішною. В результаті мандат може отримати
кандидат із мізерною підтримкою виборців.
Також
була закрита можливість для громадських діячів, які користуються підтримкою
населення у певних районах, так як в законі не передбачається процедура
самовисування. Що призводить до того, що такі кандидати повинні домовлятися з
певними політичним партіями.
Зміни
у законодавства, торкнулись фінансування політичних партій і виборчих кампаній.
14 жовтня 2014р. Верховна Рада ухвалила Закон “Про засади державної
антикорупційної політики в Україні (Антикорупційну стратегію) на 2014-2017
роки”. Запровадження прямого державного фінансування діяльності політичних
партій. Бюджетного фінансування статутної діяльності партій на основі
результатів виборів, зокрема за підтримки політичних партій, які не мають парламентського
представництва, та відшкодування витрат на виборчу кампанію політичним партіям,
які подолали виборчий бар’єр, у встановленому законом розмірі; визначення вимог
щодо прозорості поточного фінансування партій, зокрема шляхом регулярного
подання звітів, оприлюднення звітів політичних партій у доступній формі з
детальною інформацією про отримані доходи (зокрема осіб, які зробили внесок на
фінансування партії), видатки (витрати) та зобов’язання фінансового характеру
[6].
Підсумовуючи
зазначимо, що законодавчі зміни, які відбулись у період з 2013 по 2015 роки
мали свої наслідки і зміни у політичній системі. Позитивним є запровадження
прямого державного фінансування статутної діяльності, що дає більші можливості
для реалізації діяльності політичних партій та підвищення прозорості партійних
фінансів. Хотілось зауважити, що можливо в Конституції України слід переглянути
не тільки норми, які пов'язані з інститутом політичних партій, але і ті
гарантії, що мають бути дотримані під час реалізації громадянами всіх
конституційних прав.
Практика
застосування Закону “Про політичні партії в Україні” засвідчила наявність
багатьох прогалин у нормативному регулюванні партій. Про що свідчить те, що до
цього закону вносились зміни близько 15 разів, можливо необхідно розробити нову
редакцію цього закону, яка б відповідала реаліям сучасного суспільства і
створювала нові можливості у взаємодії органів державної влади та політичних
партій.
Список
використаних джерел:
1. Конституція України: прийнята на V
сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відом. Верх. Ради України. - № 254к/96-ВР.
2. Про політичні
партії в Україні:
Закон України від 05 квітня 2001 р. № 2365-III
зі змін. та доп. [Електронний ресурс]. -
Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2365-14.
3. Про вибори народних депутатів
України:
Закон України від 17 листопада 2011 р. № 4061-VI
зі змін. та доп. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4061-17.
4. Про
відновлення дії окремих положень Конституції України: Закон України від 21 лютого 2014 р. № 742-VII. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/742-18.
5. Про місцеві вибори: Закон України від 14 липня 2015 р. № 595-VIII зі змін. та доп. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.golos.com.ua/article/257767.
6. Про засади
державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на
2014-2017 роки: Закон України від 14 жовтня 2014 № 1699-VII зі змін. та доп. [Електронний
ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1699-18.
7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права / О. Скакун. - Харків: Консум, 2001. - 656 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар